Філологічна скарбничка

Каталог статей

Головна » Статті » Позакласна робота » Допоміжні матеріали
Останні статті
[08.01.2013][Середня школа]
Контрольна робота «Іменник як частина мови». Українська мова. 6 клас. (0)
[08.01.2013][Середня школа]
Урок з використанням ІКТ за оповіданням Євгена Гуцала «Сім’я дикої качки» (1)
[03.05.2011][Допоміжні матеріали]
Філологічна нумізматика (частина 2) (0)
Прислів'я і приказки на тему "ДУМКА І МОВА. ДОСВІД ТА ЗНАННЯ"
Людська думка найбистріша і найсміливіша.
Для людської думки немає віддалі.
Думає, що вже бога за бороду впіймав.
Думка думку гонить.
Думка — найхуткіша, земля найситніша, сон наймиліший.
Думка нікому зла не наробить.
За думками і ніч мала, а за хіднею — день.
З самого початку думай, який буде кінець.
Луччий розмисл, як замисл.
Має стільки гадок, як пес стежок.
Не подумавши, і кілочка не затешеш.
Не все теє зробиться, що на думці зродиться.
Не довго думав, а добре сказав.
Не так сталось, як гадалось.
Нехай кінь думає, бо велику голову має.
Хай думає той, у кого голова велика, а в мене маленька.
Ні здумати, ні згадати, ні в приказці кому сказати, що він говорив.
Самотнім не є той, хто вміє думати.
Стільки гадок, як в решеті дірок.
У тебе стільки гадок, як у зайця стежок.
Що з очей, то і з мислі.
Що на думці, те й на язиці.
Що хатка, то інша гадка.
Як з очей, так і з думки.
Бути тобі угадьком!
«У мене,— каже циган,— три сини та всі три угадьки: як скажуть — один, що буде дощ, другий — що сніг, третій — що сонечко,— якраз котрийсь і вгадає».
Більше забувається, як пам'ятається.
Добре довго пам'ятається, а лихе ще довше.
На пам'ять свою скаржиться кожен, а на розум ніхто.
Хоч би ти мене побив, я б тебе не пізнав.
Не поминай лихом, а добром, як хочеш.
Хто давнє пом'яне, той лиха не мине.
Хто давнє пом'яне, тому палець в око.
Забув, мов заорало.
Забув біду по своїм діду.
Не забуду до гробової дошки.
Ти вже забула, коли бита була.
Не помиляється той, хто нічого не робить.
Тільки той не помиляється, хто ні до чого не торкається.
Помилка в провину не ставиться.
Умієш помилятися, умій і поправлятися.
Досвідчене око бачить все глибоко.
Хочеш багато знати, треба менше спати.
Багато знає, а мало розуміє.
Не будь цікавим, бо швидко постарієшся.
Він знає, почім ківш лиха.
Він знає, де раки зимують.
Він не знає, що вчора їв.
Він те знає, що люди забули.
Все знає, тільки нічого не вміє.
Дай, боже, усе знати, а не все робити.
Добре того учити, хто хоче все знати.
Дознавайся світа, поки служать літа.
Знає він, од чого пси здихають.
Знається, як циган на вівцях: яка сива, така й сита.
Знає, де вовк, а де лисиця.
Знає, де раки зимують.
Знає, де козам роги направляють.
Знає, де цар піхотою ходить.
Знає, з котрої бочки починати.
Знає, на чім світ стоїть.
Знає п'яте через десяте.
Знаєш ти батька свого лисого.
Незнайко на печі лежить, а знайко по дорозі біжить.
Знай та гадай — мудрому досить.
Знаю, як своїх п'ять пальців.
І знать не знаю, і відать не відаю.
Його всякий знає як облупленого.
Кому як угодно, а ми як знаєм.
Ми бідні не тим, що нічого не маємо, а тим, що нічого не знаємо.
Між малими будь малим, між старими старим, а між молодими молодим, то все будеш знати.
Не все треба людям знати, треба щось і собі сховати.
Не звання дає знання, а навпаки.
Не знає права, що робить ліва.
Не знає ані що, ані куди.
Не знає ні бе, ні ме, ані кукуріку.
Не знаєш, де знайдеш.
Не знаєш, звідки на тебе впаде.
Не знаєш початку, не гудь кінця.
Не знаєш, то мовчи, а знаєш — не кричи.
Незнай гріха не робить.
Не той багато знає, що багато прожив, а той, що багато пережив.
Ніхто не знає, чий чобіт муляє.
Знаю од краю до краю, а всередині не знаю.
Пізнав, куди стежка в горох.
Пізнай себе, буде з тебе.
Ти тільки й знаєш, що з миски та в рот.
То сеї, то тої, а сам не знав якої.
Ніби в лісі родився — нічого не знає.
Хто багато знає, той мало має.
Хто б його не знав, то б за святого взяв.
Хто не знає, нехай людей запитає.
Хто що знає, тим хліб заробляє.
Що знаєш, що вмієш, то за плечима не носить.
Що знають троє, то скоро триста знатимуть.
Я вже більше забув, ніж ти знаєш.
Якби ми знали, то б вас не питали.
Якби чоловік знав, що не знає, то б і мав, що не мав.
Як не знає, то й не вадить.
Чоловік довідається тоді, як мало він знає, коли дитина його запитає.
Без знання і постоли не пошиєш.
Знання злодій не вкраде, в огні не згорить і в воді не втоне.
Знання красить, а незнання смішить.
Пташка красна своїм пір'ям, а людина — своїм знанням.
Хто знання має, той і мур ламає.
А що, чи вмієш уже свиню в коноплі загнать?
Він те знає, що другі вже позабували.
Вміє зуби заговорити.
Вміння і труд все перетруть.
У невмілого руки не болять.
У вмілого і цвях голить, а в нього і бритва не хоче.
Добре все вміти, а не все робити.
За невміння деруть реміння.
І до потіння треба уміння.
Не вміє шила загострити.
Не вмієш — научать, не хочеш — примусять.
Не вмієш шити, так і не пори.
Не вміла, не вміла, та як на те ж і забула.
Не силою треба боротися, а умінням.
Ніколи не кажи: «Не вмію», а завжди говори: «Навчуся»,
Несмілого від невмілого не розпізнаєш.
Поки не упріти, доти не уміти.
Того руки не болять, що уміють.
Умів улізти, умій і вилізти.
Уміла готувати, та не вміла подавати.
Що вмієш робить, того за плечима не носить.
Хто що вміє, то і діє.
Як не вмієш, то й не берися.
Птицю пізнати по пір'ю, а людину по мові.
Більше діла — менше слів.
Будь господарем своєму слову.
Він господар своєму слову: хоче дасть, не схоче — назад забере.
Мовивши слово, треба бути йому паном.
Слово — не горобець, як вилетить, то вже його не спіймати.
Від красних слів язик не відсохне.
Від солодких слів кислиці не посолодшають.
Від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи.
Від теплого слова і лід розмерзається.
Вода все сполоще, тільки злого слова ніколи.
Впік мене тим словом, не треба й вогню.
Гостре словечко коле сердечко.
Не давши слова — держись, а давши — кріпись.
Де мало слів, там більше правди.
Держи хліб на обід, а слово — на одвіт.
Діла говорять голосніше, як слова.
Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться.
Для красного слівця не жалує ні матері, ні вітця.
Добре слово краще, ніж готові гроші.
Добре слово варт завдатку.
Добрим словом мур проб'єш, а лихим і в двері не ввійдеш.
За грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся.
За словом в кишеню не полізе.
З пісні слова не викидають і свого не вставляють.
І від солодких слів буває гірко.
І за гроші від нього слова не виманиш.
Кажи не кажи, а своє слово держи.
Коли б твоє слово та богові в вухо.
Кого не б'є слово, тому й палиця не поможе.
Кого слова не беруть, з того шкуру деруть.
Коня керують уздами, а чоловіка — словами.
Красне слово — золотий ключ.
Лагідні слова роблять приятелів, а гострі слова — завзятих ворогів.
Ласкаве слово — що весняний день.
Ліпше переконувати словами, як кулаками.
М'які слова і камінь крушать.
На його слові можна мур мурувати.
На ласкаве слово не кидайся, а за грубе не гнівайся.
Не гріє мене кожух, лиш слово гріє й тішить.
Не кидай слова на вітер.
Не мни слова, говори просто.
Не пиво — диво, а слово.
Не так то він діє, як тим словом сіє.
Шабля ранить тіло, а слово — душу.
Пусті слова, правди в них нема.
Слово — не полова, язик — не помело.
Слова пристають, як горох до стінки.
Слово вилетить горобцем, а вернеться волом.
Слово — вітер, письмо — грунт.
Слово до ради, а руки — до звади.
Слово до слова — зложиться мова.
Слово може врятувати людину, слово може і вбити.
Слово старше, ніж гроші.
Удар забувається, а слово пам'ятається.
Холодним словом серце не запалиш.
Хоч чоловік і вбогий, та слово в нього чисте.
Хто не додержує свого слова, той сам себе зневажає.
Хто багато обіцяє, той рідко слова дотримує.
Чиєсь одне слово губить діло.
Щире слово, добре діло душу й серце обігріло.
Як з каменя води не витиснеш, так від нього не почуєш доброго слова.
Як овечка: не мовить ні словечка.
Як слово не поможе, то й кий не дошкулить.
Не базікай, чого не велять.
Балакай, слухачам вуха не болять.
Балакала покійниця до самої смерті та все казна-що.
Балакун, мов дірява бочка, нічого в собі не задержить.
Балакай, пане Свириде, побачим, що з того вийде.
Та у нього на осиці кислиці, а на вербі груші ростуть.
Набалакав — і в торбу не вбереш.
Набалакав три міхи правди.
Набалакала много, та нема нічого з того.
Набалакала, наговорила, взяла мисницю, за медом пішла.
Набесідувала, наговорила: дайте жолобчистого Данила.
Як балакать, так його і в п'ять лантухів не вбереш, а як до діла, то й в торбинку зложити можна, ще й мотузкою перев'язати.
Бесіди багато, а розуму мало.
Де багато бесіди, там мало користі.
Гладкі бесіди — сухі долоні.
Масної бесіди чоловік.
Не щодня бридня, деколи й правда.
Не сяка, не така бридня та й стій до півдня.
Постережуть брехню хутко.
Добрі вісті не лежать на місці.
Погані вісті не сидять на місці.
Доходять до нас вісті, що хотять нам дати їсти.
Приїхала баба з міста, привезла вістей триста.
Сорока на хвості принесла вістку.
Таке верзе, що й купи не тримається.
Верзи, верзище, поки верзеться.
Воркотіла — не хотіла, потім сіла та й поїла.
Хай воркоче, як хоче, лиш хай моєї голови не мороче,
Галу-балу, а пси в крупах.
Гали та бали, а день далі.
Галу-балу, а кіт з'їв сало.
Галу-балу, а свині в ріпі.
Товче воду в ступі.
Багато говорити, а мало слухати.
Багато казати, а нема що слухати.
Більше слухай, а менше говори.
Менше говори — більше вчуєш.
Він йому зуби заговорить.
Говорив биг та слів нема, плакав би, та сліз нема.
Говорив ґазда псові, а пес хвостові.
Розказав Мирон рябої кобили сон.
Говори до гори, а гора горою.
Говори до гори, попробуй до низу.
Говори, говори, до чогось договоришся.
Говори, дідьку, за попом.
Йому говорити, що горох об стінку кидати.
Говори до нього, як до стовпа.
Говори до неї, а в неї маковеї.
Говори, доню, виговоришся.
Говори з другими поменше, а з собою побільше.
Говори й на хату лізь.
Говори, Климе, нехай твоє не згине.
Говорила баба до самої смерті та все чорт знає що.
Говорила смілянська баба, а чорт вдарив у губу і перебив рахубу.
Говорила баба, як літала жаба.
Говорила покійниця, поки й пуп розв'язався.
Говорила сама в хаті, бо ні з ким було.
Говорила три дні, а все про злидні.
Говори мало, слухай багато, а думай ще більше.
Говори, та назад оглядайся.
Говори, та не проговорюйся.
Говорити було мало, та розуму не стало.
Говорити і не думати — те саме, що стріляти і не цілити.
Говорити — не горох молотити.
Говорити про Химині кури.
Говорить, а немає про що й слухати.
Говорить прямо, а робить криво.
Говорить п'яте через десяте.
Говорить таке, що купи не тримається.
Говорить, що слина до губи принесе.
Говориш як чоловік, а робиш як дурень.
Говорили на вовка, скажім і за вовка.
Говорім за вовка і поза вовка, не болить його головка.
Говорять, що курей доять, тільки молока не видко.
Добре тому жити, хто вміє говорити.
Договорились до синього пороху.
До нього говори, а йому все одно, що прутом по воді.
До тебе говорити так, як до того пня.
Знай більше, а менше говори.
З ним говорити, що решетом воду носити.
З ним говорити, тільки гороху наївшися.
І Марина говорила.
Коли сам говорить, то й собаці не дасть слова мовити.
Красно говорить приятель, а правду каже неприятель.
Легше говорити, ніж зробити.
Лихо говіркому, та не добре й мовчазному.
Мало говори, а правдою дорожи.
Много говорить — голова заболить.
Наговорив стільки, що і в шапку не збереш.
Наговорив, що і на воловій шкурі все не списати.
Наговорив сім бочок арештантів.
Най говорить, коли його язик свербить.
Не все говорене — творене.
Не завжди говори, що знаєш, а завжди знай, що говориш.
Не говори пишно, щоб тобі на зле не вийшло.
Не говори про страшне, а то присниться.
Не заговорюй зуби.
Що там говорити, коли нічого і балакати.
Не так він добре діє, як говорить.
Не так хутко діється, як хутко говориться.
Не тобі б говорить, не мені б слухать.
Та це ж різдвяний сон вороної кобили!
Слухай кожного, але не з кожним говори.
Слухай багато, а мало говори.
Слухай тисячу разів, а говори один раз.
Солодко говорить, але нудно слухати.
Так говорить, наче з писаного читає.
Такого наговорив, що і в головах низько.
Такого говорить, що і собака з маслом не з'їсть.
Там такого наговорив, що і класти нікуди.
Тепер день не весняний, щоб двічі говорити.
Ти-бо вже коли говориш, то говори одно, а то разом хочеш бути і за попа, і за дяка.
У кого що болить, той про те й говорить.
Учений шпак говорить всяк.
Хоч варила, не варила, аби добре говорила.
Хто багато говорить, той мало правди каже.
Хто багато говорить, той мало творить.
Хто багато говорить, той договориться до лихого кінця.
Хто менше говорить, той довше живе.
Хто масно говорить, той пісно їсть.
Хто нічого не говорить, той на все пристає.
Чи його хто переслухає, що люди говорять.
Шкода того й говорити, що не варити.
Що люди говорять, те й виговорять.
Що йому не говори, а він усе догори.
Якби стіни вміли говорити, то би не одно сказали.
Як ріпу гризе, так гладко говорить.
Як тут говорити, коли не дають і рота розкрити.
Або розумне казати, або зовсім мовчати.
Вдома як хочеш, а між людьми як скажуть.
Вкусися перше за язик, поки що скажеш.
Вмієш казати, вмій і мовчати.
І сорока розказує, та толку мало.
Замотати, зав'язати та й нікому не казати.
Каже рідко, та їдко.
Каже чортзна-що, аби даром пара з рота не йшла.
Казав, та не зав'язав.
Народ скаже, як зав'яже.
Казав пан псові, а пес хвостові.
Кажи йому що хочеш, а він своє робить.
Казали люди: «Квач притикою не буде!»
Казаному кінця нема.
Казала біла, що не буде діла.
Казало щось, що прийде хтось.
Легко казати, але зробити годі.
Легко сказати, та важче зв'язати.
Наказав три мішки гречаної вовни.
Наговорив сто міхів горіхів, гречаної вовни, та всі неповні.
Намолов сім міхів гречаної вовни, і всі неповні.
Наказала й наговорила: «Вибий об пліт, щоб було, як дріт».
Нарозказував міх, торбу і три оберемки.
П'ять раз подумай, а один раз говори.
Не вмивався ти, щоб так говорити.
Не до ладу сказати — краще мовчати.
Не кажи: зроблю, а кажи: зробив!
Не ти б казав, не я б слухав.
Нехай так буде, як скажуть люде.
Нікому не скажу, тільки кумі та в млині.
Один скаже, другий прикаже.
От тобі далі й нічого казати: цвірінь — та й у стріху!
Про свято держав, а у будень сказав.
Розкажи другу — піде по кругу.
Розкажи куриці, а вона всій вулиці.
Скажеш — не вернеш, напишеш — не зітреш, відрубаєш — не приставиш.
Скажи бабі слово, тільки не проси, щоб повторила, бо з одного зробить десять.
Скажи слово на ніготь, то підросте на лікоть.
Сказав «а», то скажи і «б».
Сказано — зроблено.
Сказано на глум, а ти бери на ум.
Ти казане кажеш, а мій батько од людей чув.
Тобі не питать, мені не казать.
Стидно сказати, а гріх утаїти.
Треба знати, що де сказати.
Умій сказати, умій і змовчати.
Хотів щось сказати, та й за язик вхопився.
Хто каже до ладу, то вухо наставляй, а хто і без ладу, то теж не затикай.
Що думаєш сказати, спершу обміркуй.
Що не скаже, неначе зав'яже.
Що не скаже, то все півтора людського.
Я би тобі сказав щось, та хай тобі скаже хтось.
Як кажуть, то й батька зв'яжуть.
Як скаже, то ні пришити, ні прилатати.
Я тобі кажу, а ти таки колядуєш бісову колядку.
Гомони, стара, люблю слухати.
Дай тобі, боже, щоб ти тихенько гомонів, а громада тебе слухала.
Нагомонів по самі вуха.
На других гомонять, а самі все лихо творять.
На кого люди гомонять, на того і свині хрюкають.
Городить таке — ні літо ні зима.
Городить таке, що й купи не держиться.
Городить таке, що й на вуха не налазить.
На кожний гук не одгукнешся.
Як гукають, так і одгукуються, як зовуть, так і одзиваються.
Як зовуть, так і одкликаються.
Як стукне, так і гукне.
Не гуди, мухо, коло обуха.
Не допікай другим, бо найдуться такі, що й тобі допечуть.
От жує жвачку!
Та годі вам вовну жувати!
Лепетень лепоче, а дурень слухає.
Лепечи що хоч, аби губи не гуляли.
Аж до діброви чути ваші розмови.
Аж на третій яр чути ваш базар.
З тобою розмова, як з вітром полова.
Красная мова находить добрії слова.
Мова — не полова.
Пізнати з мови, якої хто голови.
Пуста мова не варт доброго слова.
Розмово моя люба! Ти мовчиш, а я слухаю.
Розмова про мед, а справи гіркі, як полин.
Хто своєї мови цурається, хай сам себе стидається.
Бог з вами, що знаю за вами, а що за мною, то мовчіть.
Ви мовчіть, а ми будемо піддакувати.
Ви мовчіть, а я буду слухати, а потім я буду мовчати, а ви будете слухати.
Сказане слово — срібло, а мовчання — золото.
Думала мовчать, та не мовчиться.
Знаєш — кажи, не знаєш — мовчи.
Ліпше мовчати, ніж сварку почати.
Мовчанка гнів гасить.
Мовчання — признання вини.
Мовчання — знак згоди.
Мовчи, бабо, а я слухатиму.
Мовчи, коли тобі добре.
Мовчи, лихо, аби тихо.
Мовчи та диш, то буде бариш.
Мовчи та потакуй.
Мовчи та свою біду товчи.
Мовчи, язичку, будеш їсти кашку, а як не змовчиш, будеш їсти болячку.
Мовчи, язичку, дістанеш паляничку.
Мовчок на крючок.
Не завжди бурчати, треба і помовчати.
Не мовчанка буває нудна, а пуста балачка.
Не питаний — мовчи, не битий — не кричи.
Не соромно мовчати, як нічого сказати.
Тисячу раз пожалієш, що сказав, а раз, що змовчав.
Умій впору і помовчати.
Хто мовчить, той двох навчить.
Хто мовчить, той більше знає.
Хто мовчить, той лиха збудеться.
Чиє б нявчало, а твоє б мовчало.
Який привіт, такий і одвіт.
Який «добрий день», таке і «добре здоров'я».
Плете, що слина до губи принесе.
Плети, плети, я чув таких, як ти.
Смаленого дуба плете.
Перше погадай, потім повідай.
За погані речі треба бити в плечі.
Не річ наказати, але показати.
Добре речеш, тільки в громаду не беруть.
Інший торохтить, як дратвою строчить.
Торохтить Солоха, як діжка з горохом.
Що кому треба, той про те й теребить.
Без голосу не співець, а без грошей не купець.
Менше нас — менший глас.
Не розголошуй людських хиб, бо ще твій чортик не згиб.
Хто напорошив, той розголосив.
Байка байкою, а борщ стигне.
Солов'я байками не годують.
Казка — не казка, а приказка.
Нема казки без правди.
Такого би і в казці не переказав.
Нема казок кращих за ті, які створює саме життя.
У казці тільки казати та в чуда писати.
Поговірка — квітка, пословиця — ягідка.
За приказки порве чорт прив'язки.
Не приказка, але правда.
Ні здумати, ні згадати, ні в приказці сказати.
Правду в приказках шукай.
Нема приповідки без правди.
Нема чоловіка без кості й злості, а приповідки без правди.
Зійди весь світ, та такого прислів'я не почуєш.
З пословиці, як і з пісні, слова не викинеш.
На пословицю нема ні суда, ні розправи.
Не всяка пословиця при всіх говориться.
Пословиці ні обійти, ні об'їхати.
Пословиця вік не зломиться.
Пословиця на вітер не мовиться.
Чоловік має два вуха, щоб багато слухав, а один язик, щоб менше говорив.
Вільно губці в своїй халупці.
Не те гріх, що в рот, а те, що з рота.
Не те оскверняє, що в уста, а те, що з уст.
Губи і зуби — два запори, а язикові і дверей нема.
Не вір губі, поки не положиш на зуби.
Губою що хоч плети, а руки при собі тримай.
Людям губа не заперта.
Має рот од вуха до вуха.
Не вір губі, бо вона часом бреше.
Смолою губи заліпив.
Що на губі, те й на язиці.
Як свої губи не затримаєш, то з чужих почуєш.
Ані пари з рота не пустив.
В закритий рот муха не залетить.
Вся сила в рот пішла.
З одного рота правда і лож, а тому хвалу і хулу почути мож.
Клопот повен рот, а діла нема.
Мені з уст, а тобі за пазуху шусть.
Не випусти рака з рота.
Не рот, а ціла верша.
От пащекувата, на все село.
Роззяв рот, то влізе чорт.
Рот — не ворота, клином не запреш.
Скоро з ворот — а тут і рот.
Твоїми би устами та мед пить.
Якби люди і риба не відчиняли рота, коли не треба, то багато лиха обминули б.
А хоч що збрехать — язика прикуси.
Бабська хвороба — язик.
Всяка сорока від свого язика страждає.
Вкуси себе за язик, як свербить.
Гірше болить від язика, як від ножа.
Дай язикові волю, заведе в неволю.
Двір городи, а язик прив'яжи.
День не петрівський, язик не попівський.
Держи язик за зубами — будеш їсти кашу з грибами, їж борщ із грибами, держи язик за зубами.
Держи язик на прив'язі.
Десь у нього язик поза вухами мотається.
Довгим язиком тільки полумиски лизать.
Доведе язик не тільки до Києва, але й до кия.
Язик до Києва доведе, а в Києві заблудить.
Дурний язик попереду розуму біжить.
Дурний язик — голові не приятель.
Забув язика в роті.
Злі язики плетуть, хоч знають, що брешуть.
Коли маєш язик довший, як треба, люди втнуть, а коли коротший, вони ж і натягнуть.
Людям язика не зав'яжеш.
Не бачила очком, не кажи язичком.
Не всі клепають молотком, деякі і язиком.
Одна голова, та десять язиків.
Під язиком горошина муляє.
Собака виляє хвостом, а ти язиком.
Тихий язик твердить, що у мудрій голові сидить.
У вола язик довгий, та говорити не вміє.
У нього язик у роті, а не в кишені.
Хто здержує свій язичок, того голова не болить.
Чи тебе хто за язик тягне?
Чоловік може викопати собі гріб язиком.
Шкіра на чоботи, язик на підошви.
Шукає на кінці язика.
Що на гадці, те й на язиці.
Що на серці, те й на язиці.
Язика не поверне, неначе він йому повстяний.
Язик без кості, але повний злості.
Язик хоч без кісток, а кості ламає.
Язик без костей: що збреде, те й лепече.
Язик белькне та в кут, а за нього спину натовчуть.
Язик за зубами, руки при собі — цілий світ перейдеш.
Язик має і коняка, та не балака.
Язик мій — ворог мій: раніше розуму говорить.
Язикові щодня свято.
Язиком вихати — не ціпом махати.
Язик лепече, а голова не знає.
Язик на кінець світу заведе.
Язиком він гори ворочає.
Язиком можна багато шкоди наробити.
Язик мій — ворог мій: що лишень скажу, то всі кажуть, що брешу.
Язик — не помело, слово — не полова.
Язик свербить сказати, та треба мовчати.
Язиче, язиче, лихо тебе миче, в мені сидиш, а мені добра не зичиш.
Як випустиш із свого язика, то на чужому не вдержиш,
Як на своєму язиці не вдержиш, то на чужому не втаїш.
Як язиком, то й ложкою.
Як ти маєш двоє очей і одну губу, щоб багато бачив, а мало говорив.
Люди й риба коли б тримали рот запертий, то були б безпечні.
Вік живи — вік учись.
Грамотний видющий і на все тямущий.
Наука в ліс не веде, а з лісу виводить.
Наука для людини, як сонце для життя.
Азбука — то до мудрості дорога.
Азбука — то мудрості драбина.
Аз — били мене раз, буки — набравсь я муки.
Виписав ми аз і буки.
Вчилися аз та буки, прийшов хліб у руки.
Приложися до азбуки — будуть повні кишені і руки.
Спочатку аз та буки, а потім підуть і науки.
Грамота — не хвороба, літ не збавить.
Грамоті учиться — завжди пригодиться.
Грамотний уміє читати і рядки, і між рядками.
Де грамотні люди, там біди не буде.
За грамотних не розписуються.
Неграмотний і з окулярами читати не буде.
Як одступиш од грамоти на аршин, то вона од тебе на сажень одступить.
Де розумом не дійду, то в книжці знайду.
Книга вчить, як на світі жить.
Книжка мовчки все розкаже.
Книжку читай — розуму набирай.
Добра книжка кожну голову на вірну дорогу направить.
Книжка — маленьке віконце, а через нього весь світ видно.
Людина без книги, як риба без води.
Не всякий, хто читає, в читанні силу знає.
Не на користь книжку читать, коли тільки вершки хапать.
Ні писати, ні читати, а тільки з горшків хапати.
Хто більше читає, той більше знає.
Аби наука, то й розум буде.
Без муки нема науки.
Без науки і постола не сплетеш.
Без науки нічого не прийде в руки.
Без науки — робота мука.
Били, та недобре вчили.
Вивченого пса нічим не підкупиш.
Від науки голова не болить.
Від науки міцніють руки.
Вік живи — вік учись і вік трудися.
Вчений, але не друкований.
Вчений, але не товчений.
Вчений перевчений то гірше, ніж невчений.
Недовчений вчений гірше, ніж простак.
Вчений іде, а неук слідом спотикається.
Ученість і мудрість у щасті украшають, а в нещасті потішають.
Вчення світ, а невчення тьма.
Вченому світ, а невченому тьма.
Вченого за стіл саджають.
Вченому і книги в руки.
Вчив ти мене розуму, а тепер я тебе буду.
Вчи другого — і сам помудрієш.
Вчи лукавого на свою голову.
Хто вчиться змолоду, не знає на старість голоду.
Вчися й від дурня, аби не був такий, як він.
Вчитися ніколи не пізно.
Вчися не до старості, але до самої смерті.
Вчися доброму, погане на ум не прийде.
Вчити тебе вчили, але мало били.
Вчителя і дерево пізнають з плодів.
Гарно того вчити, хто хоче все знати.
Дарма що малий, а й старого навчить.
Де більше науки, там менше муки.
Дечому вчилися — то дещо й знаєм.
Доки не намучишся, доти не научишся.
За одного вченого двох невчених дають, і то не беруть.
За одного битого двох небитих дають, та й то не беруть.
Небитий — срібний, битий — золотий.
За одного розумного дають десять дурних.
Поки навчишся, то не раз накричишся.
Замолоду не вчишся — на старість пожалієш.
За науку цілуй батька й матір у руку.
Із вченим і сам розуму наберешся.
І тим, що вчать,— нуда, і тим, що вчаться,— біда.
Когось учи і сам учись.
Коли не вчився Іванком, то Іваном вже тяжко вчитись.
Корінь навчання гіркий, а плід його солодкий.
Луччий приклад, ніж наука.
Навчить біда попити, як нема чого вхопити.
На зле не вчи нікого, і сам догадається.
На другий раз наука: не ходи в ліс без дрюка.
Научиться — намучиться.
Наука в ліс не веде, а з лісу виводить.
Наука в щасті прикрашає, а в нещасті утішає.
Наука для людини, як сонце для життя.
Наука і труд добрі плоди дають.
Наука не йшла без бука.
Наука — не мука, за плечима не носить.
Наука не ходить по лісу, а по людях.
Наука — не пиво: у рот не наллєш.
Наука — срібло, практика — золото.
Науки ні вода не затопить, ні вогонь не спалить, ні злодій не вкраде.
Не бурчи, та навчи.
Не вся наука в одній голові.
Не вчений, та товчений.
Не вчи вченого їсти хліба печеного.
Не вчи орла літати, а рибу плавати.
Не вчи орла літати, а соловейка співати.
Недоук дурніший, як бук.
Не кайся рано вставати, а замолоду вчитись.
Не питай ученого, а питай бувалого.
Не штука провчити, а штука навчити.
Ніхто вченим не родиться.
Один учитель краще, як дві книжки.
Старого учити — то мертвого лічити.
Учений водить, а невчений слідом бродить.
Учився читати та писати, а навчився співати й танцювати.
Учи Івана на цимбалах, а він вперто на дудку грає.
Учися чужого розуму, а й свого не губи.
Хто вчений — їсть хліб печений, а хто дурний, той їсть сирий.
Хто не хоче вчитися, піде псів бити.
Хто тебе вчив, дурно гроші брав.
Чоловік невчений — як топір неточений.
Шануй учителя, як родителя.
Щоб других навчити, треба самому уміти.
Я не глибоко вчений: учила мене трояка біда — сирітська, рекрутська і хлопська.
Здобудеш освіту — побачиш більше світу.
Страшне перо не в гусака, а в дурака.
Дуже грамотний: слово «корова» пише в м'яким знаком.
Ей, шануйся, коли хоч, бо, далебіг, колись «тму», «мну», «здо», «тло» спишу на спині.
Якщо будеш письменний, пильнуй і не одступай письма, бо ти од нього одступишся на п'ядь, а воно од тебе на сажень.
За гарне писання хвалимо перо, а не писаря.
Не перо пише, а розум.
Не лиш написав, але й запечатав.
Не уміє ні читати, ані писати, а його хотять королем обрати.
Писав писака, що не розбере й собака.
Письменний бачить поночі більше, ніж неписьменний удень.
Письменного голова годує.
Спробувать пера і чорнила, що в тому за сила: так перо пише, як муха дише.
Хоч пиши, хоч лиши.
Тепер не знаєш, хто чим дише: одно каже, друге дума, а третє напише.
Як напише дурень, то не розбере і розумний.
Доки в нас школу збудували, то вже й діти повиростали.
І я колись поза школу ходив.
Світ — школа, біда — учитель.
Школярської юхи набрався.
Боїться лози учень більше, як грози.
Лінивий учень плачучи до школи йде.
Найвища школа — саме життя.


Интернет реклама
Категорія: Допоміжні матеріали | Додав: admin (14.04.2011) | Автор: Олена
Переглядів: 24134 | Теги: приказки, прислів'я | Рейтинг: 1.5/2
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Вівторок, 23.04.2024, 22:45
Вітаю Вас Гість

Форма входу

Категорії розділу

Допоміжні матеріали [4]

Пошук

Друзі сайту

ТЛВІ

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

РеКлАмА


Маєте свій сайт?
Заробіть на ньому грошей!

Не маєте власного сайту?
Заробіть на обміні файлами!