Філологічна скарбничка

Каталог статей

Головна » Статті » Позакласна робота » Допоміжні матеріали

Останні статті
[08.01.2013][Середня школа]
Контрольна робота «Іменник як частина мови». Українська мова. 6 клас. (0)
[08.01.2013][Середня школа]
Урок з використанням ІКТ за оповіданням Євгена Гуцала «Сім’я дикої качки» (1)
[03.05.2011][Допоміжні матеріали]
Філологічна нумізматика (частина 2) (0)

Матеріали до Першого уроку (вірші патріотичної тематики)

БАЧУ ТЕБЕ, УКРАЇНО

Дивлюсь у віки, крізь ментреги історії,
В глибокі степи, над Славутич-ріку —
Шукаю тебе на блакитному обрії
В ряснім вишитті й золотому вінку.
Лечу до твого, Україно, народження,
Долаючи мряку густу й снігопад.
І бачу зорі наддніпровської сходження,
І сяйво її на вершинах Карпат.
А то уже ти — між пшеничними хвилями.
То в срібнім сідлі на баскому коні.
Словами життя — і суворими й милими, —
Диханням землі щось говориш мені.
Повз тебе біжать вороги твої ордами.
І стріли крізь тебе до мене летять.
Та очі твої залишаються гордими,
Хоч рани обох нас печуть і болять.
Ато, наче Матінка Божа, під хмарами
стоїш ти, синам осяваючи шлях.
І ті, що не йдуть ним, — стають яничарами,
А ті, що ідуть — засинають в полях...
А ти все народжуєш нових отаманів
І славних поетів, ратаїв нових...
Навчаєш їх мови і звичаїв маминих,
І святиш мечі проти недругів злих...
Ось вже булаву простягнула Богданові.
А він оддає булаву цю Москві.
І знову твій образ пливе за туманами.
І Всесвіт кружляє в моїй голові.
Брудні прапори й вороння над столицею
Жеруть твоє жито царі й королі.
Султани і хани побрязкують крицею,
А ти невмируще стоїш на Землі,
Шевченкову думу даруєш народові,
Полки гайдамаків, стрільців січових.
І стяг синьо-жовтий - над нивами й водами,
У небі твоїм, на вітрах степових.
Якби не могили під Хустом і Крутами,
Не біла ляшня, і червона орда —
Були б ми у волі і правді розкутими,
Не гнула б тебе, Україно, біда,
Не гинули б діти, замучені голодом,
Не впали мільйони... од куль і хвороб.
Не знали б Сибіру ми з тюрмами й холодом,
ГУЛАГІВ страшних, Соловків не було б.
З віків повертаюся втомленим поглядом:
І ти уже близько на кручі Дніпра.
І руки твої — над Чорнобильським оводом,
І голос до нас: "Воскресати пора!!!"
Пора Україно! Інакше не вижити!!!
Освячуй на подвиг Павличка, Драча...
Навчи: як усе, що вродило нам. вижати,
Як волю здобути без крові й меча.

Г. Петрук-Попик

ЯКА КРАСА: ВІДРОДЖЕННЯ КРАЇНИ...

Яка краса: відродження країни!
Ще рік, ще день назад тут чувся плач рабів.
Мовчали десь святі під попелом руїни,
І журно дзвін старий по мертвому гудів.

Коли відкілясь взялася міць шалена,
Як буря все живе схопила, пройняла, —
І ось, дивись, — в руках знамена
І гімна побід співа невільна сторона.

БЛАКИТНО-ЖОВТИЙ ПРАПОР

Здійнявся вперше він над Галицько-волинським
Князівством, що відтак об'єднує під ним
Ще й землю Київську наперекір дрібним
Сваркам і всупереч загарбниками чужинським.
Із воєводою Дмитром, як побратим,
Боровся мужньо він під натиском ординським
 
Данило Галицький над орденом Добжинським
Під стягом переміг небесно-степовим
У синім кольорі була ознака миру,
А в жовтому народ плекав велику віру
На власний розвиток, просвіту міст і сіл. 

ЖИВИ, УКРАЇНО

Живи, Україно, живи для краси,
І сили,і слави,і волі.
Шуми, Україно, як рідні ліси,
Як вітер в широкому полі.

Довіку тебе не скують ланцюги
І руки не скрутять ворожі,
Стоять твої вірні сини навкруги
З шаблями в руках на сторожі.

Стоять, присягають тобі на шаблях
І жити, і вмерти з тобою,
І рідні знамена в кривавих боях
Ніколи не вкрити ганьбою.

ТРИЗУБ

Тризуб (як сокола, що йде в піке),
облюбував собі на ловах Рюрик.
І віщий князь Олег на вежах бурих
Лишав його зображення стрімке
На печенігів, половців у шкурах
Цей герб наводив жах — було й таке!
І дерево життя змогло вінке
 
Не вимерзти в холодних кучугурах.
Сам Олександр здіймав Тризуб увись,
Як з півночі посунули колись
Навали шведів і тевтонів сила,
І коли схрестились грізно меч і спис,
А для наук йому розправив крила
Засновник Академії — Могила.

Вс. Ткаченко

ЗОЛОТИЙ НЕПОКІРНИЙ ТРИЗУБ

Як птах золотий, в переливах
на прапорі має, горить.
Це знак наш, це фабрики й ниви,
Це символ, що будем ми жить.

Це хліб наш, вугілля і цукор
Степи плодовиті, моря...
Це в праці змозолені руки,
Що подвигом завжди горять.

Це наша любов, наша мужність,
Вогняний порив боротьби,
Це наша згуртованість дружня,
Це пісня нової доби.

Це юність, це клич поколінням,
Що йдуть крізь життєву грозу,
Це слава твоя, Україно,
Золотий непокірний тризуб.

***

Пам'ятаєш, земле,
Сорок п'ятий,
Стихле небо, підняте салютом?...
Пам'ятаєш
Перший крик дитяти —
Як салют на вічне щастя людям?
А сьогодні
Днів отих малята
Дочок і синів своїх ведуть...
Пам'ятаєш, земле,
Сорок п'ятий?..
Земле!..
Сорок перший не забудь.

В. Цілий

***

Я був солдатом у лютий час,
Вогнем накритий лежав не раз,
Та біг я по кулях, немов по стерні,
Як силу безсмертя давала мені
атака, атака!
 
Війна минула, та я живу,
Мене не скосиш, немов траву,
Не згасиш неправдою серце моє—
бо в ньому палає, гримить і встає
атака, атака!

Як я нарвуся десь на біду —
Очей лякливо не відведу,
В журбі не схилю перед нею чола,
А ждатиму тільки, щоб знак подала
атака, атака!
 
Я був солдатом, я переміг,
І сходить сонце з грудей моїх.
У крилах пшениці, зорі й джерела—
Той лет, що мені на звитягу дала
атака, атака!

Д. Павличко.

***

В нас клятва єдина і воля єдина.
Єдиний в нас клич і порив:
Ніколи, ніколи не буде Вкраїна
Рабою фашистських катів!

Ми сталлю з гармати, свинцем з карабіна
Розтрощимо вщент ворогів.
Ніколи, ніколи не буде Вкраїна
Рабою фашистських катів!..

Вкладає меча в руки вірного сина
Наш край, щоб цей меч пломенів.
Ніколи, ніколи не буде Вкраїна
Рабою фашистських катів!..

М. Бажан.

***

Між горами в долинах — білі юрти,
Червоних коней ходять табуни.
Монголи там живуть, а не манкурти,
І рідне слово бережуть вони.

Якби сказав їм бог: — беріть півсвіту,
Я вам Європу й Азію даю,
А ви мені віддайте дзвонковиту,
Пісенну мову прадідну свою.

Вони сказали б: — схаменися, боже.
Не треба нам ні Азій, ні Європ!
Де інструмент, що передати може
Дощу шептання й туменів галоп?

То — наше слово, то — щоденне чудо,
То — сонця зір крізь каменя більмо,
То — дух народу — о всесильний Буддо! —
Все в нас бери, лиш мови не дамо!..

А ви, мої освічені моголи,
Нагі внучата княжої землі,
Все віддали — і рідну мову, й школи
За знак манкурта на низькім чолі.

Ви мрієте, печальні невторопи,
Що за спожиту серцем каламуть
Боги пришлють вам ґудзики з Європи,
Шнурки шовкові з Азії пришлють.

Та нащо голим ґудзики? Не знаєм!
Кепкують з вас і кравчики, й боги.
Беріть шнурки та бийтеся навзаєм,
Хай грають вам криваві батоги!

Д. Павличко.

***

Все в тобі з'єдналося, злилося —
Як і поміститися в одній! —
Шепіт зачарований колосся,
Поклик із катами на двобій.

Ти даєш поету дужі крила,
Що підносять правду в вишину,
Вченому ти лагідно відкрила
Мудрості людської глибину.

І тобі рости й не в'януть зроду,
Квітувать в поемах і віршах,
Бо в тобі — великого народу
Ніжна і замріяна душа.

В. Симоненко.

***

Ой, забув я заповітне слово
І терзаюся, немов не свій.
Наче і не здатен щось промовить,
Ніби став я враз глухонімий.

Пригадалось нині б — освітився,
Мов ота росиночка дзвінка.
По горі барвінком би повився:
—Добрий день! — світанку погукав.

Говорила мати теє слово,
Давнє і глибоке, як звичай, —
І сміялась радісна діброва,
Пригорнувши сонце до плеча.

Пах чебрець, немов перед грозою,
Співом озивалось в далині...
Слово те неначе з поля бою
Долітає — б'є ось по мені.

А воно ж, здається, з цвіту жита,
А у ньому — вся моя майбуть...
Лиш єдине слово...
Як же можна жити,
Коли мову матері забудь?!

Д. Головко.

***

...Не одцурайсь моєї мови
Ні в тихі дні, ні в дні громові,
Ні в дні підступно мовчазні,
Коли стоїш на крутизні
Один, чолом сягнувши птаха,
Й холодний вітер попід пахви
Бере і забиває дих,
Щоб ти скорився і притих.
Не одцурайсь, мій сину,
Мови
У тебе іншої нема.
Ти плоть і дух — одне-єдине
Зі словом батьківським — Людина,
Без нього — просто плоть німа.
Без мови в світі нас — нема!
М. Шевченко.

***

- Народе мій, дитино ясночола,
Живи й орудуй мовами всіма,
Бо кожна мова — твого духу школа,
Твоєї правди — золота сурма.'
 
Вклякни перед зорею світовою,
Що пломеніє, наче сонця креш,
Та не молися мовою чужою,
Бо, на колінах стоячи, умреш
Д. Павличко.

***

Одне буття... Яке в тобі пуття?
Життя квітує там, де різноцвіття.
Яскрись і далі, дивне розмаїття
Людської мови, думки, почуття!
Ростіть— о, мови! — в глибину і ввись.
Даруйте нам розумне і чудесне.
Нехай же і в майбутньому колись
Мій день, мій дух, мій дивосвіт воскресне.
О. Підсуха.

***

У дитячому серці жила Україна —
Материнські веселі і журні пісні,
Та за мову мужицьку не раз на коліна
Довелося у школі ставати мені.
Непокривлену душу хотіли зламати,
Та ламалися тільки болючі киї,
Наді мною ночами відплакала мати,<;br> Я ж не зрікся ні мови, ні пісні її.
І померла з гризоти вона молодою,
Залишився назавжди без матері я,
Та не був ні хвилини в житті сиротою,
Бо вела мене в світ Україна моя!
Д. Павличко.

ТИ НЕ ЗАГИНЕШ, УКРАЇНО

Ти не загинеш, Україно!
І мова прадідна твоя,
Що кожне слово в їй перлина,
Не вмре повік. І світ-зоря,
Твоя зоря засяє
Поглянь — слов'янство оживає
І сили пробує свої:
Ганебні ярма розбиває,
Докупи всіх синів скликає...
А то ж усе брати твої!..
Ні, не умре ніколи мова,
Якою син співає твій,
Якою люд скликав Підкова,
Богдан славетний і Палій,
 
Якою Січ буйна лишала,
Якою наш Кобзар співав,
Яка степи опанувала,
І мільйони опанувала,
І мільйони об'єднала
Людей-братів!
Хто не чував
Пісень по селах вечорами
1 жартівливих, і сумних?
То долю рідними словами
Народ виспівує у їх.
О, ні, Вкраїна не загине!
Коли народний океан
Співа, неначе той орган,
Є сила в нім — душа єдина.
М. Чернявський

***

Коли співають — пісня ще жива.
Співуче серце грати розрива.
Не вб'ють громи зловісні
Життя правічну пісню.
Громи не вб'ють!
Співайте, люди, нелюдам на зло,
Співайте хором, щоб там не було!
Хай спів стрясає груди.
Співайте хором, люди!
Співайте хором, люди!
Співайте хором, люди!
Співайте, співайте, співайте!

***

Небеса блакитні сяють з глибини,
А пшеничні й житні мерехтять лани.
Образ цей не зблідне, хоч минуть жнива,
Це знамено рідне - злото й синева.
Прапор наш, як літо, в сонці майорить:
По долині жито, на горі - блакить.


Интернет реклама
Категорія: Допоміжні матеріали | Додав: admin (29.08.2010)
Переглядів: 6433 | Коментарі: 2 | Теги: вірші, перший урок | Рейтинг: 3.5/2
Всього коментарів: 2
2  
http://planets.ucoz.ua/ планета вчителів

1  
Дякую за корисний матеріал

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Неділя, 19.11.2017, 14:26
Вітаю Вас Гість

Форма входу

Категорії розділу

Допоміжні матеріали [4]

Пошук

Друзі сайту

ТЛВІ

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

РеКлАмА


Маєте свій сайт?
Заробіть на ньому грошей!


Не маєте власного сайту?
Заробіть на обміні файлами!